Ми мріяли добратися до неба,
В полегкості розкритих парасоль,
І вірили: для цього вітер треба,
Й фантазія, яку знайшла Асоль.
Спочинути на мякоті хмаринок,
Ласуючи їх, як солодку вату,
Збираючи зірки для намистинок,
Щоб прикрасити вогнями рідну хату.
Перевернути догори ногами місяць,
Щоб посидіти на його ослонні,
Й пташок, що співом серце тішать,
Потримати на своїй долоні.
Сонечко легенько надкусити,
І світитися ясним гарячим світлом,
Й в Бога хорошенько попросити,
Зжалітися над всім нещасним світом...
Ми вірили,що небо для людей відкрите,
А все життя- то як цікава гра,
І віру цю не знищити, і гру цю не спинити!
Й що нескінченна у фантазії пора...