Летіла пташка в синім небі,
До долу впала,до землі .
Прилинула своєй душею;
За неї боляче мені.
Як пташка ця ,в небо полинув,
Згадаю в миті я сумні,
Співала,й крилами своїми ,
Даліла в вічність від землі.
Та не здолала тої долі,
Що Бог їй дав у цім житті,
До долу впал,не поволі;
За неї боляче мені.
Та не втрачаю я надії,
Що ще взлетить вона до неба,
Ця птаха ,подолавши мрії
Та й серцю іншого не треба.
І знову в небо лиш полинув,
Співатиме в височині
Невзгоди всі свої покинув.
І буде радісно мені!
