Я знову ступаю по лезу за руку із болем.
Тікаю від вчора, від позавчора – і все по колу.
Усе пробачала, вірила, стала сліпа,
А я лиш хотіла отримати трохи тепла.
Ніжний страх важким подихом впав на повіки,
З очей сльози лилися, з’являлись ріки.
Я сама змалювала найважчий метод кохання,
А тепер помираю, як померли вчорашні бажання.
Втретє ввести невірний код, відібрати шанс.
Без кульмінації закінчився наш ніжний романс.
Заціловую небо, тебе нема, я здалася без бою.
Я без тебе, та я не одна, відчуваю, мене тепер двоє.
