У кожного із нас завжди в серденьку
Своя столиця, де не треба слів.
Для мене край один такий рідненький,
Село прекрасне – славний Василів!
Ніщо не рівне цим дністровим хвилям,
Ніде немає кращої землі.
Тільки тебе назву я рідним, милим,
Величним і найкращим із усіх.
Ти до кінця невіданий, незнаний,
Приховуєш багато таємниць,
Та все одно для нас усіх коханий,
Із глибиною батьківських криниць.
По праву давньоруське місто гарне.
Сімсот вісімдесят... і це не все,
А скільки тут людей і добрих, славних
І скільки ще нащадків проживе.
Я тут родилась, тут моя столиця,
Блакитне небо і пташиний спів.
Не знаю як ще доля обернеться,
Та точно не забуду рідний дім.
Мій Василів! Стрічай людей гостинно,
Стели рушник від Току до Дністра,
Від Замчища до Лугу нехай лине
Мелодія для кожного свята.
Сьогодні всі радіють і танцюють.
Котись - котись Дністром веселий спів!
Нехай на тому березі почують,
Як вміє святкувати Василів!
