...дозволь скам'яні́ти...
сита підвищеним голосом,знищена-
тріщина свіжим струмком на долоні.
Майже сторонні, підкинуті часом-
ласа до спогадів в сірім вагоні.
Це передсоння наповнене страхом-
лахи діряві в кімнатній печері,
а на вечерю спішать сни далекі.
Реггі образ не почути нікому-
крапочку.кому,крапочку.кому,
Що тобі там до моїх майже вІршів?-
знищив себе? Повертайся додому-
крапля чорнила на пляшечку рому
й знову не спи, заспівають пірати
пісню про те, як звикаєш втрачати.
Тільки дозволь мені стати камінням
синім, холодним, вбиваючим мрії-
стати камінням для тебе на шиї...
в піратській затоці наш човен розчавлений
вітрами чи пострілом чи штормом чужим
забудеться... штиль незадовно, лиш в мареннях...
нас винесло хвилею дивись ми живі
синім туркусом* рубці залікуємо
на серці на тілі і на змерзлій душі
він зможе допоки ми ще потребуємо
раю на острові у шалаші
***
туркус* - бірюза
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так це по нашому... по українськи... тонути так разом... а якщо серйозно то дуже гарне мереживо вийшло у тебе - мені аж цікаво було шукати де ти ще заховала рими поміж слів - молодець
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нормальок віршик, тіки це не синій камінець, я б сказав бірюзовий, чи теб пак beryzaвий 
а якщо серйозно то дуже гарне мереживо вийшло у тебе - мені аж цікаво було шукати де ти ще заховала рими поміж слів - молодець 
