Я до дому ( усім хто заблукав і неміг потрапити до дому)
Пакую валізи
Я їду до дому
Відкрилася віза
Та крапка на цьому
Вже годі блукати
Набридло до болю
Мчусь рейсом до хати
У власні простори
Не хочу сидіти
Весь вік не у себе
Зав`янути згодом
Як квітка під небом
Померти в степу
І землею закинуть
Де нерідна трава
Де чужі дні ітимуть
Ранок світлий настав
Та я все не радію
Вільний птах пролітав
На чужому подвірї
Все у небо дивлюсь
Ось,за мною приїдуть
Чую шепіт із вуст
Й з краю рідного вітер
Батьківщино моя!
Ти мене пам`ятаєш?
Пам`ятаєш слова?
Чи лиш дурно час гаю?!
Душу рву на стрічки!
Все,для тебе кохана.
Пролітають роки.
А я живу на поталу.
Ну усе аеропорт .
Є квиток вільна каса.
Двадцять друга нуль десять.
Вечір справжнього щастя.
Я радію сердечно.
Мов мале немовля.
Нарешті настане той вечір.
Той вечір,мого життя,
Усі мрії, були не досяжні.
Як зорі у вечірню пору.
Та залишитись людиною важче!
Ніж померти в зеленім степу.
