Відома доля для зернини-
З їй решток в небо пагін пророста.
Колись розтрощені руїни
Дають життя новим містам.
Колись ще попіл - діамантом стане.
В тим таємнича воля нашого Творця.
Нема загоєння без рани...
І Воскресіння без тернового вінця...
Тож, коли світ втрачає власні сенси
І відчай вже немає меж.
Коли гадаєш, це вже не минеться.
Цей раз не зможеш, не переживеш.
Коли здається, вже немає вороття
І все неначе поглинає хлань.
Вір, поряд Той, Хто повертає душі до життя:
"Talitha Koum! Дівчинко, встань!"
