І падали зорі із неба у наші долоні,
І бачили зорі, що сльози стоять у очах,
Ми чули, що часто буває душа у полоні,
Між тисяч зірок заблукає навік у світах.
Я тихо тримаю в руках ще твої рукавички,
На них залишає мереживо твій аромат,
Тепло твоїх рук, часом дивнії рухи і звички.
Тримаю в руках і складаю в шухляду назад.
Листи зберігаю із почерком не електронні,
Дорожчий за всі - де краплина сухого вина,
Що падала в мить,коли серце злітало крізь скроні,
Здавалось, що ця не скінчиться ніколи війна.
І бачили зорі із неба дві різнії долі,
І бачили зорі, шляхи перетнулись, згори.
Ми пішки ішли, щоб колись залишитись на волі,
Між тисяч зірок наше серце нехай не згорить.
