Повноцінність руйнується змінами,
все зупинено, все знецінено.
У турботі про себе в рішучості
кожен клаптик тяжіє до штучності.
Пил трапляє у вічі без пильності.
Так бракує чиєїсь прихильності.
Та наскільки можна змінитися,
щоб собою усеж залишитися?
Але істина вже не цікавить ця,
від вогню шовк горить, та не плавиться.
Те що справжнє на попіл розсиплеться,
але штучність руйнує не до кінця,
тільки серцем відкритим поласує,
порожнечу лишить замість часу нам.
