Піднявся ввись, навколо зорі,
Сяють, гріють і життя дають,
А там крутиться якесь маля,
Немов піщинка в тому морі,
Від якої користі ніякої нема,
Бо тільки поглинає у тім регіоні.
Ближче придивився – та то ж Земля,
Де повно всячини і регіонів,
Порозуміння нема, мови різні,
Кожен – собі, царьки одні.
Задумався Творець: «Що би то зробити?
Ліквідувати, чи може шанса дати?
І хто назвав її отак – Земля,
Коли насправді то є Регіон?!
Мова, як годиться, хай буде одна,
Назві відповідатиме, Регіону – регіональна.
Навіщо французька, англійська, німецька?
Бути китайській, найбільша країна,
Тоді буде лад і думки єдині,
Мислити будуть на мові одній –
регіональній».
І вже навколо дружні всі,
Бо тільки є отой закон –
«Регіон».
