Світлі хмаринки, наче по морю,
Тихо по небу пливуть.
Їм незнайомі сльози і горе,
Смуток і жаль їх не рвуть.
Тихо і в згоді ідуть, небожатка,
Всюди стежки їм лежать.
Зіроньки ясні, ніби дівчатка,
Крізь їхні пасма блищать.
Золотом сонце їх обливає,
Місяць їх щедро сріблить,
Грізну там пісню їм громи співають,
Вітер на крилах їх мчить.
З золота руно – світлі хмарини,
Дум в небесах череда!
Вам незнайома недоля людини,
Клопіт, згризоти, нужда.
Степ неоглядний, обшир пустинна,
Вільне там царство вітрів, –
Там вам стежини, там батьківщина,
Дітки блакитних степів!
Станьте ж ви, хмарки, над рубежами
Наших полів і ланів,
В серце людське ви закиньте з дощами
Думи їх вірних синів.
Якуб Колас
Хмаркі
Светлыя хмаркі — дзеткі прастору —
Ціха па небе плывуць.
Ім незнаёмы слёзы і гора,
Смутак і жаль іх не рвуць.
Ціха і згодна ідуць, небажаткі,
Ўсюды ім сцежкі ляжаць.
Ясныя зоркі, быццам дзяўчаткі,
Скрозь іх валокны глядзяць.
Золатам сонца іх аблівае,
Месяц ім срэбра дарыць,
Грозную песню ім гром напявае,
Вецер на крылах імчыць.
Светлыя хмаркі, рунь залатая,
Дум небясоў чарада!
Вам незнаёма нядоля людская,
Клопат згрызоты, нуда.
Стэп неаглядны, шыр нелюдзіма,
Вольнае царства вятроў, —
Там вашы сцежкі, там і радзіма,
Дзеткі блакітных стэпоў!
Станьце ж вы, хмаркі, над рубяжамі
Нашых палеткаў, шнуроў,
Ў сэрца людское закіньце з дажджамі
Думкі іх верных сыноў.
ID:
384598
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.12.2012 15:22:06
© дата внесення змiн: 06.04.2014 19:40:38
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|