Їй подобалося прокидатися близько п’ятої ранку в своїй маленькій квартирці практично в центрі Вроцлава. Це було її звичкою ще з часів студентського життя, коли вона, щоб побути трохи в чарівній самотності прокидалася на світанку, та тихо йшла на кухню готувати собі міцну каву в маленькій філіжанці і записувати свої сни до щоденника в шоколадній шкіряній обкладинці. Роки ці вже давно пройшли, сусіди розчинилися в минулому, вона переїхала в інше місто, з часом знайшла собі квартиру та почала жити сама, але ця звичка так і лишилася з нею.
Цей зимовий ранок не був виключенням. Вона лише з кілька хвилин вдивлялася в темряву кімнати перед тим як остаточно звільнитися від сну, потім сіла на ліжку і відкинула ковдру, відчуваючи холод ногами в коротких шортах та в’язаних шкарпетках.
Кухня зустріла її темрявою, що ще не починала розсіюватися, та відблисками ліхтарів на посуді що стояв то тут то там. Вона запалила світло та ввімкнула ноутбук, який за звичкою лишався на кухні ще з вечора. Підійшла до вікна та визирнула. Сніг був теплого жовтого відтінку, але небо лишалося чорне, що означало сонячний морозяний день попереду.
Відкривши шафу біля плити, вона дістала банку із кавовими зернами. Відкрила, рукою дістала жменю та всипала її у млинок до кави. Почала молоти. Свіжо мелену каву вона пила не завжди, а лише два роки, від тоді як випадково побачила в антикварному магазині старий дерев’яний млинок із металевою ручкою, що вже до чорна потемнішала від часу. Він коштував недешево, але вона не змогла втриматися, і купила його собі, як подарунок до 24 дня народження. З того часу він став невід’ємною частину її вранішнього ритуалу. Як Елвіс в колонках, як відкритий щоденник і ще незабутий сон. Як кава, яку вона незмінно готувала на маленьку філіжанку зі спеціями, що заповнювала своїм запахом здавалося всю її квартиру.
Поки вона молола каву, в джезві на вогні топився цукор. І ось кава вже пересипана, додана кориця, кардамон, гвоздика та цедра апельсину, залита холодна джерельна вода, і все це перемішано дерев’яною паличкою та залишено на маленькому вогні до появи на поверхні скоринки. Вона має трохи часу на те, щоб знайти музику, але ще не включати її, все ж вона повинна ще слухати каву, перевірити пошту та написати дату в щоденнику. І ось кава вже починає потроху шипіти в джезві, потребуючи уваги. Так, ще трохи.
Перемішати, відставити, потім зову на вогонь, так три рази, і нарешті повільно вилити в філіжанку, задоволено відмічаючи про себе наявність пінки на поверхні.
Кава на столі, Елвіс співає „She looks like an angel”, ручка завмерла над чистим листком паперу, ще один ідеальний ранок можна вважати офіційно розпочатим…
ID:
384920
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.12.2012 21:10:35
© дата внесення змiн: 14.12.2012 21:10:35
автор: Майя Котек
Вкажіть причину вашої скарги
|
