Ну спробуй,друже, вир той в голові спинити,
Та ти не зможеш… Розум проти твій повстав.
Здоровий глузд неначе сточують терміти,
Ти знов кохаєш,хлопче…Я ж казав…
І ця стрімка рішучість що тебе сповняє,
Жене вперед неначе яхтове вітрило.
Ніхто,лиш глянувши на тебе, більше не спиняє,
Тому біжи вперед…Удачі і щасливо…
Ти наче в поїзді, що із рейок сходить,
Вже без надії врятуватися – стрибаєш.
Твоя любов ось зараз на перон виходить,
А ти, мій друже, знову не встигаєш…
І хоч би що там – ви зустрілись…
І світ в обіймах на секундочку зникає…
Неначе у дітей рум’янцем щічки зашарілись,
Це ще одне за що він так її кохає…
