І ще хвилину тому ти вдоволено сміявся,
А зараз з жахом мечешся із боку в бік...
Такий кремезний, дужий враз злякався?
Тоді чому ти досі ще не втік?
Тому що скований,немов в болоті тонеш,
Та схоже сам не проти в нім скупатись.
Для виду борсатись довіку можеш,
Та що поможе знов не закохатись?
Ти самодур,якщо вважаєш наче в силах,
Все те що коїться навколо відвернути.
Усе що маєш ти - це діри в крилах,
Як згадку про часи, які не здатен повернути.
Вона притягує тебе,мов сонце на світанку.
Ти ним милуєшся і погляд не ховаєш...
Та пам'ятай... Дедалі глибше ти щоранку -
Чим ближче ти до неї, тим скоріш згораєш...
