- Мене болить душа через твою бездушність.
Холодну, льодяну, сталеву непорушність.
Втомився бути я не ціллю у мішені,
Валятися на дні у тебе у кишені.
Вже вийшов з берегів мовчанки океан,
Мене так нудить спокій усіх твоїх нірван.
Тебе я хочу знов так міцно ревнувати,
Щоб тріскали усі непевності канати.
Украла ти мені увесь здоровий сон
І дивишся тепер зі скла нічних вікон
- Хочеться стати вільною.
Не хочеться нічиєю.
Звичні дзвінки мобільного
Уже не будуть бронею.
Ковтати солодку свободу?
Грітись в твоїх руках?
Пити газовану воду,
Купатись вночі в зірках?
Дрімати в твоїх обіймах?
Сказати на все це «досить»?
Життя не завжди як у фільмах,
А серце щось волі просить.
В душі я уже не твоя.
А ти вже, напевно, не мій.
Заблукала у теплих краях
Романтика наших мрій.
