Легке поскрипування дверей змушує мене відкрити очі.Та я, не дивлячись знаю, що це прийшов Ти.
Я повільно відкриваю очі, дивлюсь на Твоє щасливе усміхнене обличчя і сама починаю усміхатися. Мені так хочеться крикнути, щоб Ти швидше підійшов,але ні,я не можу відмовити собі в насолоді споглядання на Тебе.
Безсумнівно,мені в Тобі подобається все.
Твій стан схожий на молодого дуба,біля якого можна заховатись від усього світу. Твої руки такі сильні,такі ніжні.Я так хочу,щоб Ти мене ними пригорнув до себе,так хочу сховати своє обличчя на Твоїх грудях.Я знаю,що так воно і буде.І доки я буду ніжитись в Твоїх обіймах,Ти будеш гратись моїм волоссям.
Коли я дивлюсь в Твої очі,то забуваю про все на світі.Вони-наче два океани,які бувають то тихими,то бурхливими.Мені подобаються Твої очі.Коли я дивлюсь на Тебе,то завжди в них потопаю.Я кричу про порятунок і на допомогу мені приходять Твої уста.Вони ,як рятівний круг,повертають мене з безодні Твоїх очей на землю та водночас здіймають до небес.Твої уста-це райське яблуко,від якого важко відірватись і хочеться куштувати його завжди.
Моє тіло переповнюється бажанням і я не можу більше чекати.Я піднімаюсь і біжу Тобі назустріч і зупиняюся у Твоїх,таких рідних руках,від дотику яких вся тремчу.Твоє обличчя повільно схиляється над моїм;Твої солодкі уста стають такими близькими,що я починаю трепетати в передчутті прекрасного і . . . прокидаюсь.
На жаль,це був тільки сон.Прекрасний сон.Сон,який тривожить мене не одну ніч.Сон,якого чекаю кожний день,адже лише в ньому я поряд з тобою, лише в ньому я не одна. В моєму серці продовжує жити надія,що цей сон стане реальністю,що колись ти прийдеш до мене,візьмеш в свої обійми і ніколи й нікуди вже не відпустиш.
