"Хочеться писати тобі щодня, щоночі, щохвилини, і не тільки тут, в соціальних мережах, а й в реалії. Писати листи і надсилати їх в конвертах. Так хочеться написати тобі, що скучила, але якесь не те відчуття. Чи то це не буде взаємно, чи то ти просто не відповіси у відповідь нічого. Так я щодня тобі намагаюсь писати, але думка про те, що ти про мене забуваєш посилюється щосекундно....і гірко стає на душі.
Думки про тебе кожної ночі заповнюють весь простір у моїй уже майже пустій голові. Це неймовірно, але не думати про тебе я не можу... Навіть сидячи на лекціях весь мій розум поринає у безнадійну й затуманену безодню". Колись такі слова погрішно я тобі присвячувала, картаю себе, туга на серці. Хотіла тоді почути твій голос, ловити твої погляди на собі, відчути аромат твого парфюму, тримати свої крижані руки у твоїх теплих, мов обігрівач, долонях, хотіла бути просто поруч з тобою. Марення.
