Що буде з нами, люба Україно?
Не житиму без тебе я.
У неньки коси посивіли,
Вона ж ще зовсім молода.
Народ же, Боже, він безсмертний,
Його любов без каяття.
Про щастя мріє він відверто,
У мріях цих - нове життя.
Бажання маю я зустріти:
Міцну державу і поля...
Сади квітучі, ніжні трави
І тихий голос солов'я.
Людей щасливих та багатих,
Душею, духом і добром,
Надій земних і мрій крилатих,
Прикрасити б добра вінком.
Я знаю: буде все прекрасно,
Це все мине через роки,
Душею щиро й одночасно,
Молитимусь через віки.
Нажаль,нічого я не вдію -
Життя диктує нам своє.
Я цим живу, і тільки мрію,
Бо в серці віра в мене є.
За біль душевний, за Вкраїну,
За щирих друзів й за міцне життя,
Молитись буду до загину,
За краще наше майбуття,
Та це, мабудь, найважче в світі,
Тримати біль в душі завжди,
Я хочу, щоб дорослі й діти
Щасливими завжди були.
Молюсь зі слізьми на обличчі
За наш знедолений народ.
Невже для нього все це звично,
Гіркот зазнати від турбот?
Я вірю, Боже, в тебе є ще сила,
І теж душа твоя болить,
Ми мужня й сильна Україна,
Вогонь надії ще горить.
Пробач нам, Боже, за нещастя,
Що сіємо в цей світ,
Ми душі грішні й одночасно,
Припадаємо до ніг твоїх.
ID:
406510
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 05.03.2013 23:59:25
© дата внесення змiн: 28.05.2013 09:39:29
автор: Штундер Юлія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Б 
раво!!! 
