Живи поезія
Живи Поезія од нині і до віку,
Відчувши біль і радощі народу,
Ти майстру Слова всю натхненну вроду
Даруй Поезія, як спадщину велику.
Живи Поезіє, щоб підіймати мертвих
Серед живих, хто вміє правду чути,
Хто пише так, як вільним птахом бути.
Жива Поезія у щирих і відвертих.
Поезія світів – її величність мова
І Вільяма Шекспіра, і Шевченка,
І Пушкіна, і Байрона, й Костенко…
З них кожен за своїх часів Служитель Слова.
Тобі, Поезіє, сповідується доля
І одкровення люблячого серця.
Поклич своїм коханням…І озветься
В душі людській народжена віршами воля.
Злітає в небо вільним птахом майстра Слово,
Де вітер зазиває чорні хмари,
Туди, де вічнії горять стожари,
Нову зорю ховаючи від Світу знову.
Відкрий Поезія мою зорю для Світу,
Крильми до Сонця, серцем до Людини,
Поклич Поета у свої обійми –
В Тобі Поезія вся велич «Заповіту».
Олександр Сичьов
