Зім'яла десять аркушів паперу,
Списала, мабуть, купу сторінок,
Та все ж я не знайшла оту манеру,
Щоб описати хід моїх думок.
Душа й без рими ставить все на місце,
Байдужість розкладає почуття,
Життя,мабуть, перевіряє міцність,
Мого складного принципу буття.
Нестримний,невідомий,принциповий,
Без зайвих слів, емоцій, нарікань,
Звідкіль узявся в ту шалену пору,
Порушив мій звичайний стиль життя!
Тебе не можу сильно покохати,
І поряд не залишусь назавжди,
А ти не той, хто міг би попрохати,
Щоб не ішла й зосталася навік.
Твій холод не розіб'є мені серце,
А навпаки,притягує ще більш,
Лише прикрив,а не замкнув всі дверця,
Чому ж мене ти далі не впустив?
Я вивчила напам'ять всі відсотки,
які дозволив бачити в тобі,
Хоч кажуть, егоїсти всі жорстокі,
А ти мені і небо прихилив.
Дозволив втнути найдурніші вчинки,
Знущатись над твоїм складним життям,
Не знаю смак коханих поцілунків,
Та знаю вартість всім твоїм словам.
І щоб там не казали інші люди,
Та скільки б докорів не чула я услід...
Робочий стіл і фоновий малюнок,
Де я і мій коханий егоїст.
