Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Патара: Нам барви Небеса подарували. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може далі не читайте, а то розчаруєтеся?.. Залишіться при цій думці, потіште мої амбіції. Дякую Вам щиро за хороші слова, не впевнена що вартую їх.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я люблю осінь, може тому, що і я осіння.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вас бачити у себе на сторінці. Давненько Ви не рипали моєю фірткою...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну-ну, перестаньте, я ж не священник, щоб передімною капелюха здіймати.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба, на доброму слові, рада зустрічі!
Любов Ігнатова, 27.10.2013 - 12:03
Розсипала Патара перлослів'я,кленовим листом вкрила всі рядки .... Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я вічно то що-небудь розсиплю, то що-небудь розіллю... Мартишка к староті слаба... рукамі стала.
Любов Вишневецька, 27.10.2013 - 10:24
Жалію, що я вже не в школі... Мої діти б залюбки вивчили цей вірш! А на святі він був би зірочкою.... Дуже талановито!!!!!!!!! Дякую!!!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя молодша донечка у дитсадку і в школі завжди на святах читала моі вірші, бо давали ій, переважно, дуже пафосні і ні про що, то я або переробляла на більш полюдськіші, або писала щось своє, таке що дитині ближче до душі. То ж Ви, Полінко, якоюсь мірою, мене розсекретили. дякую Вам за теплі слова.
Любов Вишневецька, 27.10.2013 - 09:35
Вірш прекрасний!!!!!!! Можна ставити його в шкільні підручники!!!!! Читала кілька разів. Коли дозволите : Кленове листя вкрило змерзлу землю,Хоч більш краси у нім, аніж тепла... Та, уявіть, було б як чорно-темно, Якби барвиста осінь не була?! Лист від морозу почорнів на вітах І тихо впав додолу, щоб зогнить. Пелюсточки пожухли вмить на квітах! А ще, здавалось, жити б їм і жить... Та нам Господь дав барви для розради! Щоб пам'ять берегла їх до весни. Щоб знали ми, чого живем! Заради! І взимку нам барвисті снились сни!.. Мені хочеться такої інтонації..... Вибачте.... Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Без проблем. Мабуть, у Вас дзвінкіший голос, ніж у мене. Я не з тих людей, які не терплять, коли хтось бачить іхні твори не так як автор (я теж цим грішу) . Якщо Вам так лягає на душу, не буду сперечатися. Дякую, що рипнули моєю фірткою.
|
|
|