Я божеволію без тебе,
Моє сонце, моє небо,
Мій бездонний океан,
Який таїть у собі безліч ран.
В душі моїй з'явились крила,
Ти моя безмежна сила!
Попіл падає під ноги, це не смерть,
Оббивши всі пориги,
Не знайшла тебе ні де,
Серце було мов тверде.
Лід покрив його простори,
Алкоголь змішав дороги.
Плакав демон на плечі,
Квор'ю лився у ночі, його крик,
Не зміг терепіти,
Моїх мук, і зникнув геть, леш залишив по собі чорні квіти.
Росли вони бур'янами,
Їх шипи були між нами,
Серце билось, не померло,
Покохав мене посмерно.
Я вмирала на руках,
Серце було в бур'янах,
Поцілунок твій, "прикинся!'- чула
Голос сумно лився...
Я здолала всю печаль,
І душі невтомний жаль,
Мій коханий, дякую тобі!
Тільки ти змусив заговорити губи мертві і німі...
