Каркнув ворон на вербі,
Чого стоїш ти у журбі,
Чого у воду заглядаєш,
Чого сльози проливаєш.
Журба голову обсіла,
Геть вже листя розгубила,
Не журися, схаменись,
Та на мене подивись.
Триста років я живу,
Проганяю геть журбу,
Мої роки з неба дар,
Полечу я кар-кар-кар.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/388-karknuv-voron.html
Антоніна Грицаюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так ваш ворон дещо відрізняється від мого, але ворон є ворон! Тільки каркне, то душу роздирає навпіл! Якщо буде настрій почитайте мій вірш на схожу тематику: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397005