Знайди мене серед натовпу
середньостатичного міста,
де рідко вода питна, хоч і прісна.
Зраджена, солодким обманом,
в тебе там металургія, сталь
і руки в крові й дивишся в даль.
Порізи на пальцях, в серці
ці поцілунки такі жадані
хоч неживі, несправжні.
Та я ще твоя, твоя оповита
твоїми словами з пліснявою,
вони діють як пеніцилін.
Все змінило зміст,
я беззмістовна якщо пройде
тільки мить і - постріл.
Знайди мене серед натовпу
свого східного міста,
де вже панує воля чужа.
і мова, хоч солодка,
і часто звучить на губах,
та не моя, не моя.
.
Ми по різні сторони барикад
дня і ночі, світла і темряви,
та в очах моїх синьо-жовтий стяг.
