ти йшов не оглядаючись.
ти взагалі перший, хто не оглядаючись прощався з нею і йшов. додому мабуть.
а ти би міг вдихати холодне повітря з нею десь у горах. розпалювати вогонь,ділити спальний мішок. влітку ніжитись на сонці, перебираючи піщинки. траплялось ж у людей багато тяжких історій, коли налагоджувалось. але навколо шептали,що таке чинити не личить...
тому я прошу тебе. пообіцяй. як будеш з ним, ти стань позаду нього навшпиньки
і обов’язково будь з ним до самого закінчення. а я вже якось навчусь сама.
без планів,питаєш?
так, навіть поїзди іноді сходять з колій, незаплановано. буває. ти просто шепчи йому ніжно, кажи, що любиш коли він засинає.
навіть якщо і не чує. навіть якщо й так це знає.
дивися на нього з найбільшою любов’ю у світі,бо більше цього я сама сказати не зможу.
бо навіть якби хотіла, якби тільки випав шанс,не підібрала б і слова.
якби ще був такий рік, що колись зведе нас живими...
чи ще настане той час, щоб сказати люблю? посміхається...
найважливіші слова так і залишаються непочутими.
є люди яких хочеться відчути.
вона сумує за поглядом і понад усе боїться. що залишиться для тебе ніким.
ти тільки пообіцяй, що останнього разу
підеш,так як і завжди. не оглядаючись.
