Вдихаю крізь ніздрі винного часу настій.
Малина,
ромашка,
троянда,
чебрець,
звіробій…
І ще цей знайомий присмак – айстри!…
Гарячий бриз липневого квіту
І руки до шовку липнуть
Зойкну – ніколи,
Ніколи,
Ніколи не звикну
Любити.
Спекотно на серці
і нікуди дітись від ритму
мелодії кавових зерен,
і вітру,
і співу,
і сміху сфер.
Палітра…
Йди собі поруч,
Світи каганцем,
Збивай голими пальцями зорі,
Перли сиплються…
В долонях хлюпочеться море –
Петрівбатіг якось запхався в душу-комору –
Шепотів про блакить, глибочинь,
Собори…
Дихай собі, трояндо,
На вдих приймай поцілунок,
На видих …
Мене.
Балуй, балуй
П’янкими й лоскотним мереживом ночі.
За ніжність ратуй.
І тишу даруй.
І міць дубів мускулястих,
І гнучкість лози…
І красу.
Безкінечну красу любові.
Й по слові…
Мовчи пташко, мовчи
Серце і так по вінця в любові.
Дивись, не зомлій…
Фіуть- фіть,
Солове!……..
28.07.14
муз. з інтернету 3D-zvuk-Solov_ya(muzofon.com)
Приємний вірш..... 
ДЯКУЮ!!!!!!!!!! 
