Я подумки читала Вам вірші,
Коли мене Ви знати не могли.
Натягують невидимі плащі
Хмариноплетива.І затягли
Осінній дощ нагору.Відпустіть!
Я буду із ним поряд!Він же мій!
Мені ви в подаруночок складіть
Осінній дощ з найкращих моїх мрій.
Це станеться із кожним.В осінь,в ніч,
У понеділок,вересень,зиму.
А в тому річ,а в тому лише річ,
Що віру не втрачали у весну!
Що вірили в кохання серед злив,
Серед невдач,серед численних зрад.
Коли коханий зовсім не любив.
Коли не помагали сто порад...
Це станеться із кожним!Хто пролив
Всі сльози та надію не втрачав!
Хто на колінах із вінком ходив
Терновим.Та душі не продавав.
Це станеться із кожним.Увійде
До нього щастя.Лишиться на вік.
За ним тихо коханнячко святе...
І буде у житті інший відлік...
Я подумки вірші читала Вам...
А Ви мене знайшли через сто зим...
По вірі Бог в житті дарує нам.
Це станеться в житті завжди із кожним...
Гарна філософія! 
