Ковтаю біль, немов з медом чай,
Бо іншого нема, що і пити,
Тільки сум і туга, і печаль
Обплели... серце моє розбите.
Над містом ходить військо із хмар,
У чорних, розхристаних мундирах,
В душі тягар, ось посипле град,
Коптить димар... дим розвіює прах.
Прах від вчорашніх зсохлих троянд,
Що ти мені колись подарував,
А сам отримав від смерті гранд,
Бо троянду ще незрілу зірвав...
Страждає розлукою душа
І нема вороття, туди, де ми
Щасливі й молоді....Тихо...ша...
Там ще любов і не було війни.
Тільки фото з нами, на згадку
Лише серце крає, кровоточить...
Запалюю свічу й лампадку,
Молитва зцілює... плачуть очі.
Господи, прийми його душу
Світлу , справедливу, чуйну...
Я терпіти розлуку з ним мушу,
Ще потрібна любому сину.
*******
Образ ЛГ зібраний, до автора відноситься частково
Добре, що написано не про вас. Хоча стільки людей во всі віки віддавали життя за Батьківщину. А залишається лише пам'ять. Про чудових і відважних синів і батьків.
