Рум’яна осінь злато грива
Мандрує світом навпрошки –
Благочестива і пестлива
Цілує трави й пелюстки.
І крутить вальсом без утоми,
І вільнодумна й чарівна
Спиняється у кожнім домі,
Щедроти роздає сповна.
Вистрибує, полями скаче,
Всміхається, і вмить – сумна…
То з вітром грається, то плаче,
Як королівна капризна!
У ній весілля й таємниці,
День перетворює на ніч.
То краде хмарами зірниці,
То розкидає увсебіч.
Яскравим світлом сяють ночі,
Мороз іскриться по землі,
Ой, осінь щедра, що ж ти хочеш?
Скажи відверто ти мені.
Стоїш, як воїн у завої,
Могутня, вічна світлотінь…
Поділена душа на двоє,
То роздаєш, то крадеш синь.
А я вдивляюсь в піднебесся
І гарно й сумно так мені,
І знаю, вік наш перехресний
Горить у атомнім вогні.
З весни Схід у війні проклятій,
Ой, осінь, нам допоможи!
Вбиває злоба батька й брата,
Ти їм всю правду розкажи.
Ти вічна сила на планеті,
Ти сиплеш з неба нам життя,
Розкрий Божественні секрети,
Постав народ на каяття.
В природному репертуарі
Яка ж то вередлива роль?!
Який приречений сценарій –
Не втратити самоконтроль.
Три місяці в покроях лише:
Вересень, жовтень, листопад
Літописання мудре пише,
Гуляє осінь, без посад.
І канцелярії небесній
Сценарій вмить передає…
І стеле килим свій чудесний
Зима…вже радість роздає
Свою…
