Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Марина Василюк: P. S - ВІРШ

logo
Марина Василюк: P. S - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

P. S

                                     
Осіннє повітр*я мене завжди тішило та ніби огортало собою. Від його відчутності постійно було прохолодно у ногах, але  так гаряче у серці.
Та й сама осінь не поступається. Вона , як справжня панні з барвистим листям  багряного кольору, з духм*яними персиками, з чарівним заходом сонця. 
Осінь, як оніміння душі, перед найтеплішими морозами. Як передумова про приреченість до чогось надзвичайного. Але про  це згодом!
……
Ще влітку я розпочала дружбу з чудернацьким хлопчиськом. Ми були знайомі і раніше , але не товаришували. Він відразу став для мене найкращим другом. І це було щось…шалені перепалки у павутині соц..мереж, телефонні розмови які тривали годинами ,і ми могли розмовляти про що завгодно  починаючи – від теорії походження зірок, завершуючи простими історіями з дитинства . А наші обговорення про прочитанні книги і переглянуті фільми  - аж дух перехоплює…
Найрізноманітніші ситуації  у які потрапляли і завжди , щоб то не було ми завжди були пліч-о-пліч . Прогулянки найцікавішими місцями рідного краю,який показав нам красу дивовижної природи, на яку ми так рідко звертаємо увагу . Наші  посиденьки під зоряним небом–  емоції беруть своє…
Я навіть не оглянулась як промайнуло тепле безтурботне  літо і прийшов час  для відї*зду у місто на навчання. Мені тішило одне – наші університети знаходяться у одному місті. І я обіцяла показати йому місто у всій його красі. Мені було важко втрактувати у свою голову що  наше спілкування може закінчитися і буденна рутина візьметься за свою справу. Наші дні стануть заповненні сірими справами які потребуватимуть негайного вирішення, не вистачатиме часу на довгі розмови….
Відверто кажучи мені було боязко ступати крок у осінню пору з думкою про те що я втрачу кращого  друга. Час від часу мене навідувала меланхолія з якою було все трудніше прощатися. 
Бачитися  ми стали набагато рідше. Але  у звабливої осені були свої плани. Про які вона з кожним днем натякала все більше і більше.  
Одного вечора мені прийшло повідомленні  - зміст якого   сповіщав про нові плітки,які стосувалися нас – практично усі думала що ми зустрічаємось! 
І це  мене насторожило… але наше хвилювання стрімко перейшло у доленосний жарт – і  ми жартома з насміхом  зізнавались один одному у коханні! Це було забавно, ми тішились і навіть не підозрювали цим це нам обернеться згодом. 
На вихідних як завжди, ми чудово проводили час – у нас був свій маршрут – довга центральна вулиця яка виходила за межі села та тягнулась вздовж  поля до самого райцентру. Це був розкішний шанс  своїми очима провести захід сонця і ми цим шансом користувались. Потім  ми звертали на польову широку стежину , яка була з обох боків насаджена старими великими деревами – містичне місце надвечір. Ця стежина вела нас до вокзальної  станції – де по-своєму гарно: вузька самотня платформа, поруч з довгими коліями ,які тяглись у даль -  так і манили у далечінь. Ліхтарі з яскраво-жовтуватим світлом , повз якого пролітав багряний лист, встеляючи  тихо землю. Вони освічували окремі ділянки станції. Здавалося що, ніби відокремлювались  від тягучого смутного лісу,  з якого ледве лунав звук сови. Він перегукувався з шепотінням вітру. Це  навіть трішки додавало імпресіонізму у загальну картину, а нам адреналіну у кров. 
Мені подобалось крокувати шпалами, стояти на колії,опираючись на його руку, щоб не спіткнутися. Оглядатися по – сторонам в очікуванні потягу. Хоча я чудово знала що не час, все ж таки було моторошно. 
Ця станція особливе місце, мені здається тут зупиняється час.
Повертались назад ми  дорогою яка тримала шлях через село. Ніби таке повернення у людський світ, без романтичної нотки, де все буденно.
І так ми крокували час від часу, по нашому маршруту. Про нього ніхто не здогадувався…
Майже місяць ми не бачились, тримали зв*язок  у соц.. мережі, телефонні розмови …..
Сьогодні субота 4  жовтня і я з великим задоволенням іду на зустріч з ним.
Здавалось нічого особливого, все як завжди. Ми крокуємо за своїм старим добрим маршрутом. Ділимось враженнями за прожитий проміжок часу, сміємося,  не одноразово з його вуст звучало «скучив» мені до чортиків було приємно це чути. Ми  тішились рожевим заходом сонця, навіть яскраво червоним, бо з останньої зустрічі погода помітно змінилась. Стало прохолодно, але водночас так гарно та затишно. Небо синє, синє вкрите яскравим зорями.
  На станції при сяйві ліхтарів я побачила  його погляд, він був таким спантеличений , але в той же час таким рідним. 
Я як завжди взялась за звичну справу крокувати по коліям,тримала його за руку, у нього такі теплі долоні. Не помітивши я відчула його обійми. Міцні та такі теплі. Він ще ніколи так мене не обіймав. 
Повертаючись  зі станції, ми звично жартома зізнавались у коханні один одному..Я  розуміла що шалено скучила за ним. Вій обійняв і з вуст його знову «кохаю», але по – особливому… тепер  жарт зовсім став для нас не  забавою.
І його дружні обійми , чорт забирай тепер  не дружні…

P.S. В.М 
Сьогодні 14 січня 2015 р. Ми щасливі і сміливо попри всі негаразди і радості продовжуємо писати свою історію і надалі . Яка розпочалась минулої осені і буквально перевернула наше житті і розпочала в нім новий відлік часу. 
……

ID:  551398
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.01.2015 03:16:29
© дата внесення змiн: 14.01.2015 03:16:29
автор: Марина Василюк

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Та,що вірить у добро
Прочитаний усіма відвідувачами (586)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

гарно 16 39 39
 
Вячеслав Рындин, 14.01.2015 - 11:45
give_rose
 
Дуже красиво,щастя вам надалі)
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
x
Нові твори
Обрати твори за період: