знайти щось нове
в перепрілому листі
пробачити небу
за скоєний бруд
торкнутись думок
по-осінньому стисло
й закутатись в літо
від свіжих застуд
ти хворий сьогодні
без теплого чаю
стрічаю в собі
затяжні поїзди
я знов промовчу
я усе забуваю
шматками себе
переплавлюю в дим
в мені не до болю
а друзі не пишуть
а небо пусте
осідає на дно
тебе покараю
зразковою тишею
послухаю місто
осіннім вікном
