Мені болить твоє оте, сокрите,
Розмитнене, та незбагненне теж,
Коли літав – метеликом із літа,
А опинився – в полум’ї пожеж…
О, світе мій! Ну як тобі у ньому,
Коли яскраві фарби глушить біль?...
А я не поможу тобі ні в чому…
Сліз непролитих роз’їдає сіль.
Дай, пригорну. Хоч подумки утішу.
На дні гірської чистої ріки
Знайду спокійну потаємну нішу…
…Слід на плечі від дружньої руки…
27.02.2025
