З журбою радість обнялась навіки:
То чорно-білий, то барвистий слід...
Життя кермує наші долі-ріки,
А нам би старт! Та лиш комусь - політ.
Таке буття... Ніхто не знає певно,
Що буде завтра: смертним не дано.
І в когось - ясно, а у когось - темно...
А дехто крутить ще німе кіно...
І хто підкаже, як би так упасти,
Щоб не було подряпин і синців?
А може, хтось зуміє шлях прокласти,
Не залишивши крові і рубців?..
Та хай там як, аби лиш не згубитись
І не зійти колись на манівці!
У краплі поту, в слові відродитись!
Згоріть дотла, та з честю в кулаці!
як раптом людина може стати тобі і приємною надзвичайно, і близькою, і зрозумілою до спорідненості!
ви у цій речі, написаній скоріше серцем, чим розумом - назвичайно дорослі і мудрі, з цілісною філософією життя, з усвідомленням вами обраних і оцінених правил і принципів.
ви - молодчина!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же приємно, дорогий Касьяне, що Ви, надзвичайно розумна й талановита особистість, неперевершений поет-філософ(!), уподобали мої несміливі роздуми!.. Це велика честь для мене! Щиросердечно дякую!!!
Це велика честь для мене! 
Щиросердечно дякую!!! 
Рада візиту! 
