Серед моря червленого
Гойдається загублений човен.
Напівповний води, він знеможено
Похитується врізнобіч.
Немає керманича: кинув зрадливо
Шлюпку…
Покинутий човен не знає,
Де його гавань,
До якої бухти плисти.
Бігме, не потрібен нікому.
Але ще вірить човен, що
Здійметься бриз, вітер свобідний,
Віднесе його до землі, засіяної
Кістьми пращурів, і там вже розіб’є
Об чорноморські круті береги.
Як то було колись, за славетних
Часів козацьких.
29.05.2014
