Кого б не бачив
З ким не говорив
І де не був би
Чи спав, чи жив
Бувало плакав
Потім знов радів
Спіткався, падав
Вставав і біг
Куди- не знав
Чого хотіть?
Кого винить?
Усе наше минуле
Одна мить!
Але у всій цій марноті
У цій буденній пустоті
Тебе я згадував завжди
Таку, як ти, по всій Землі
Мені вже більше не знайти
Бери, візьми
Живи, спіши
Не плач, радій
Відкрий свій погляд неземний
І усміхнись...)
Вона чудова, неземна
Прекрасна усмішка твоя!
