Мила фарфорова лялька,
Як ти тут опинилася?
У цьому лігві розпусти
Й душевного непокою.
Невже твоя мати воліла,
Щоб донька потрапила
В руки безбожного колекціонера,
Віддала йому свою квітку,
Забувши про обітницю любому.
Яскраві кольори веселки
Підманули її на гріх, а їй
Все байдуже, вона у своєму
Квазіраю зі своїм паном.
Лялька танцює, набирає обертів,
Струнка, мов соломина,
Субтильна фігурка з очима
Безмежного щастя. Їй весело,
Довкола гамірно, усі її хочуть…
Однак ось вона оступається,
Й одним необережним піруетом
Понуро летить у безвість,
Розбиваючись там разом зі своїми
Примарними надіями.
Нікому більше не потрібна фарфорова
Лялька з очима повними горя…
24.05.14
