Дорогенька Ти Моя!
.
Протягом сорока років ми з Тобою постійно відвідували це прекрасне свято першого дзвоника.
На жаль, Тебе вже немає зі мною! Але я буду на ньому за себе і за Тебе! Повертаючись в ті часи, я ще і ще раз переконуюсь, яка Ти в мене була прекрасна дружина, мама, розумниця і унікальний, від Бога, педагог.
Присвячую Тобі ці вересневі куплетики.
.
Вже перше вересня упевнено прийшло!
В шкільнім подвір'ї так дітей багато!
Любила день цей цілих сорок літ,
Він був для Тебе дуже гарним святом.
.
Я часто повертаюсь в ті часи,
Забути їх, повір, уже не в змозі,
Як ми проходили крізь море діточок
Й були щасливі на шкільнім порозі.
.
Ми на лінійку приходили все разом
Я згадую, як ми дітей своїх любили
І як стояли ми схвильовані в цей день,
На перше вересня у рідної дитини.
.
Стояла Ти у перших там рядах
І радувалась всім, що було сили,
Як старшокласники з пакетами в руках
Всім першачкам букварики носили.
.
Ти особливо тішилась завжди,
Коли гучний дзвінок почав лунати,
І цих маленьких, милих діточок
Став на урок свій перший закликати.
.
Але, нажаль, настали вже часи,
Що я один вже мушу святкувати.
Та Ти повір Рідненька Ти Моя,
Сьогодні буде і Твоє... Це – Наше свято.
.
Сумуючий за Тобою Володя.
