Життя, динаміка, тенети
Обійми міцності води.
Копили мушлі і монети.
Звертали тропи - не туди.
Зустрілись погляди квітучі,
Вуста цілунками сплелись.
Здавалось, все таке співуче,
І спопелилося "колись".
Манили ранки, мов надії,
Хмеліли вечори п*янкі.
І будувались спільні мрії
Роками вільні і стрімкі.
Сирітками вдавався дотик,
Повітря свіже і легке.
І їх слова - тяжкий наркотик.
Що вабить серце гомінке.
Все по-дорослому дитяче,
Усе серйозне - не на мить,
Чекання віданне, терпляче
Обвуглить, сонце спопелить.
Та скрізь свої метаморфози,
Руйнують затишок й чуття.
Гримлять колючістю морози
Брудні думки, немов сміття.
Хто проміняє теплий дотик,
На сон корисності й жаги
Отримає незнаний опік,
Омани й ницості снаги.
Забути все, когорти сміху,
Безцінність радісних ідей.
І пусто, десь комусь на втіху.
Виховувать чужих дітей.
