Ти напиши, щоб слів твоїх струмки
Із душ зривали греблі та загати!
Про мальовничі, в квітах, береги,
Де росні ранки любо нам стрічати.
Про те, що плаче росами земля,
Де мати жде кровиночку-солдата...
Коли ж тебе лиш злоба спопеля -
Не варто виступати в ролі ката.