Спустилась темрява, лиш місяць в небі сяє,
Крізь темні хмари прокладає срібний шлях.
Горить свіча, тихенько вогник грає -
В кімнаті двоє, що з тривогами в серцях.
Ніхто із них порушити не може
Закляття тиші, що упала на вуста,
Лиш тихі подихи спокій нічний тривожать –
Людська історія кохання непроста.
Вона здивована, збентежена, мовчить,
Відводить погляд, наче щось не розуміє.
А в нього серце розривається, болить,
Він ловить мить, не хоче втратити надію.
Вона просила гучних слів не говорити,
І плин часу хоч на хвилиноньку спинить.
Вона не знала – чи зуміє полюбити,
А він не знав – чи зможе далі так прожить.
А. Курочка
06.11.2022 р.
