Ти серцю дорога навіки,
Ведеш дітей у перший клас,
Хоч втомлені твої повіки,
Та перше думаєш про нас.
І затишно, немов удома,
Наш клас веселкою сія,
А нам, маленьким, невідомо,
Що наша ти тепер сім'я.
І перші кроки у доросле
Незрозуміле нам життя,
Ми разом йдемо, ще зарослим
Безмежним полем відкриття.
А ти ведеш в далекі далі,
По барикадах із знання,
І ми маленькі та повсталі,
Йдемо на зустріч пізнання.
І як зразок ти нам служила,
Ти наш найвідданіший друг,
До себе нас приворожила
Своєю кількістю заслуг.
Ти полюбити нас змогла
І вберегти всіх від біди,
Якою ж ти високою була,
Яка маленька зараз ти...
02.12.2015 р.
