Жевріла думка, стираючи знову
Те, що колись будувалося в сні.
Те, що складалося в дивну розмову,
Та, мов міраж, переходило в ніч.
Ніжно стремління моє зігрівало,
Плавило лід огрубілих бажань.
Іноді день, враз діставши кресало,
Стрімко змальовував силу зітхань.
Де потойбіччя, лишаючи крайність,
Хижо всміхнувшись, злітало з петель.
Мокрим дощем, де прелюдії гарні,
Тихо розрада вплітала в пастель
Щось невагоме, та дуже відчутне,
Наче легенький, пустун-вітерець,
Вкотре знайшовши суцвіття майбутні,
Щоб обпалити, без слів, нанівець.
20:56, 6.10.2015 рік.
Зображення: http://art-grd.com/blogs/moja-zhizn-chudo/sila-mysli-ili-pochemu-mysl-materialna.html
