Яке солодке, друже, слово воля!
В нім скільки щастя, стільки в ньому й горя.
Життя за волю люди віддають,
За землю рідну кров гарячу ллють.
Не зможе сокіл довго в клітці жити
Якщо пізнав, як радісно летіти,
Небесний простір крилами долати,
В парінні вільнім щастя відчувати!
Яка солодка воля, друже милий,
Без неї ми, мов хворий птах безкрилий,
Без неї ми – раби чужої волі.
Не хочемо собі такої долі.
Лиш перед Богом станем на коліна
Й здобуде волю рідна Україна.
Нас Бог на боротьбу благословля
Щоб ненька в щасті й радості жила.
Воля. Воля. Воля – українців доля!
Темінь розірветься - сонечко проб'ється!
