СЛОВА ЛЮБОВІ.
Не знаю, чим би жив, якби не ти.
Твоя душа, якою стільки років
Не втомлююся милуватись я;
Вона – як Всесвіт! Як весна летить
Над світом ясним, над Дніпром широким,
Отак летить і лебедінь твоя!
Скільки пізнав, скільки пізнати ще
Судилося – того буде замало,
Аби сказати: добре знана ти.
Дивлюся вкотре у близьке лице
Загадка вічна. Є лише начало,
Кінця цьому пізнанню не знайти.
Ти не лише як жінка, як жона,
Ти іще Мати. Любляча. Терпляча.
В трудах, в турботах сплинуло життя…
Хоч ніби й не була в житті одна,
Та твій рушник безжальна доля значить
У чорні смуги. Та без співчуття.
А тут ще я. Немов осінній сад.
Яскравий весь та опадає листя
І передзим’я холодить дощем…
Якби так років двадцять п’ять назад,
Одне – одному на шляхах знайшлися,
Не ятрив би серденько тужний щем.
Люблю тебе! Це дозволяєш ти.
Хоч присуд долі для нас невблаганний,
Ми бережемо в глибині душі
Всі наші погляди, всю святість чистоти,
Цей новий день, для зустрічі нам даний,
Який я занотую у вірші.
Благословенна хай буде та мить
Яка нам дала зустріч та розлуки
Та відкриття небачених світил.
І хай від туги в грудях щось щемить,
Пройду крізь все, переживу всі муки,
Стрічатиму тебе у час святий.
24/03/2016
О женщине и о жене - такие тёплые и нежные слова!
Их дарит ей её мужчина! Он - молодчина!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я, может быть, и молодчина,
Но я для милой не мужчина.
Я для неё всего Поэт,
К которому и дела нет.
А что любовью к Ней дышу,
То тем и жив. Так и пишу.
Аби мені хоч хтось, хоч колись написав подібного вірша, я була б самою щасливою жінкою на землі! Браво, поете!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бачте: Ваша душа всією гостротою відчула те, про що каже моє серце... А та,для кого вірш написано,
сприйняла його без особих емоцій, звично. дякую Вам!
Браво, поете! 
