Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Іванюк Ірина: Уламки болю - перли дорогі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Серафима Пант, 12.05.2016 - 20:59
У віршах стараюся вловити емоцію. У Ваших творах, старайся - не старайся, не ти "полюєш", а сама ж емоція в полон бере
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна за таку теплу оцінку!
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже рада Вам Ірино!Дякую!
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а вона можлива, лише коли є згода з Богом! Дякую, Ланочко!
Єлена Дорофієвська, 20.04.2016 - 01:14
Отак, крізь природу і себе пізнаЄмо:А те, що пелюстки зірвало вниз, лиш примха змін сезону невловима. Хай буде дощ! Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Єлено, за те,що читаєте...!
Олекса Удайко, 19.04.2016 - 16:59
Дякую, Ірино! я користуюсь словником Грінченка... Там такого слова нема! Але, як кажуть, путі Господні несповідимі...
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приємно,Любо,це чути від Вас!
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , Олексо, за те, що читаєте! Але я знайшла ось що:ВТОРУВАТИ 1 ую, уєш і рідко ВТОРИТИ, рю, риш, недок., без додатка і кому, чому. 1. Виконувати другу партію під час співу або гри на музичному інструменті. Воздвиженський вторував басом, і тихо-тихо, як дніпрова вода, полилася гармонічна українська пісня (Нечуй-Левицький, I, 1956, 344); Скрипка заводила щось своїм тоненьким голосом жалісливо, а цимбал [цимбали> поважно вторував (Ольга Кобилянська, II, 1956, 17; * Образно. Вони [дівчата> співають про вербу рясну.. Удалину летять високо журавлі над ними І співами вторують їм своїми (Максим Рильський, III, 1961, 205). 2. Повторювати чиї-небудь звуки, слова, наслідувати їх. — А що — жив! а що — жив! — кричить Чіпка... — А що — жив! а що — жив!.. — вторує за ним Грицько... (Панас Мирний, II, 1954, 57). 3. перен. Погоджуватися з чиєю-небудь думкою, повторювати чиїсь думки; підтакувати. Староста кричав, а далі, видячи, що й баби зачали вторувати Олексі, замовк, сів на бричку і, сплюнувши, велів поганяти на друге село (Іван Франко, I, 1955, 217); Замойський мовчав. Посланець ніби вторував його затаєним думкам (Іван Ле, Наливайко, 1957, 24); Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 776. Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завжди щиро вдячна візитам!
|
|
|