Крихітко, ти бачиш ці потріскані стіни?
А можливо ти тут вже була?
Можливо, дивилась крізь призму цього вікна?
Проте підлога тут давно вже гнила.
Крихітко, ти бачиш ці покинуті будинки?
А колись тут було життя. Тут бавились діти.
Можливо, були зроблені безглузді вчинки.
На колись живому ліжку дозволяли собі посміти.
Крихітко, ти бачиш це чи ні? Бачиш чи ні?
Колись ти збудувала цей будинок з попелу.
А тепер тут немає навіть стелі…
Котру ти білила. Витиралась від поту і далі білила.
Крихітко, ти розумієш, що наробила?
Ти спалила будинок котрий збудувала.
Повернувшись бачиш лиш потріскані стіни.
І згадуєш: «А можливо я тут вже була?».
