В парку що навпроти,
Сидить, куняє дід
Згорбилась його спина,
Від прожитих літ.
Тут дівчина пройшла,
Мила, красива-молода,
Йому посміхнулась,
Чорною бровою повела.
Випрямився гордо дід,
Рівною спина стала
А на сумне обличчя,
Щаслива усмішка завітала..