Потопає сонце в океані,
Догорає літніх днів свіча,
Заховаю всі світанки в чемодані -
осінь журавлина зустріча.
Літа нам було усім так мало
Ще б ковток один, один захІд
Та воно спішило так зухвало,
Що забуло попередить про відхід.
Я босоніж роси ще б збирала
І вночі, лежачи на траві,
Зоряні сузір'я розглядала,
Та йдуть дні похмурі, дощові.
Я б заради ще одного серпня
Віддала всю зиму і весну.
Знову розпочнуться дні нестерпні,
У яких я як туман живу.
В пам'яті назавжди закарбую
Кожну мить прожиту в ці часи
Ні про що я зовсім не жалкую.
Залишились літа голоси.
Рада, що сподобався вірш 
