Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... радість ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і ласка.... й сонце ясне сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
В цім джерелі візьму слова,
які душі вміють торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються!
Дуже гарно, Надійко! Усе є в осені: і радість, і печаль, отож і ми то сміємось, а то ковтаєм сльози; можливо, це за літом жаль, а може ми на осінь стаєм схожі?!.