«Є на світі люди,
Що все своє життя
Серед снігів живуть.
То ворогують, то дружать
Із самотністю.»
(Ісікава Такубоку)
Я живу в кам’яному домі –
Старому, як напівзабуті спогади
Про вік кам’яний – важкий,
Вогню жадаючий,
Я живу в кам’яному домі –
Темному, як часи короля Едварда,*
Холодному, як ольстерський жовтень,
Високому, як дерев’яна шибениця
На пагорбі в Тіпперері**
У часи короля Георга.***
Я живу в кам’яному домі,
Що під дощем-дощиськом
Стоїть і дивиться вікнами-очиськами,
Банькуватими більмами
У простір туманний
Вже не одне століття-жахіття.
Живу я у цьому домі-кляшторі
Зі своєю подружкою –
Коханкою мовчазною
На ймення Самотність.
З ким, з ким, а з цією дивною жінкою
Мені весело:
Привела гостей-друзів
До обителі моєї сутінкової:
Привела Дощ – гомінкого співбесідника,
Музику невгамовного.
Вікно прочинивши
Привела Вітер – філософа мудрого,
Знавця таємничого, цирульника яблунь.
Привела Осінь – красуню небачену,
Що забарвлює кольорами
Дні нашої сірості епохи занепаду.
Отож з цими друзями-музиками
Співаю про тишу,
Веду розмови веселі
Мовчанням.
Примітки:
* Король Едвард – верховний король Ірландії Едвард Брюс. У 1315 – 1318 роках носив він корону Ірландії та поклав голову за її свободу...
** - в графство Тіпперері дорога далека... Для мене особливо. Не тільки для них.
*** - маю на увазі короля Великобританії Георга ІІІ (1738 – 1820). Нічого особистого – просто історія... Особливо історія 1798 року...
Широко і крилато лине Ваш вірш-тартан чаклунської краси і сили.
Це ж від слова "тартан" дійшло до нас наше "картатий")
То Ви кажете, людина буде самотньою тільки коли втратить зір, слух і фантазію?)
Кажете, нам слід боятись нашого 1798-го?
Чи то мої думки заблукали у цих казково-тартанових лабіринтах?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це колись один відомий ірландский мислитель запитав читаючу публіку: "Хто боїться згадувати 1798 рік?" Нині в ірландії вже ніхто цей рік згадувати не боїться - як багато чого іншого....
...Самотність не така однозначна, коли поруч - і говіркий дощ, і нашіптувач-вітер, і чарівниця-Осінь, і рідний кам'яний Велетень-Дім...а у ньому затишок...самітника...))
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! В мене справді багато друзів: Вітер, Дощ, Осінь, Самотність...
...Самотність не така однозначна, коли поруч - і говіркий дощ, і нашіптувач-вітер, і чарівниця-Осінь, і рідний кам'яний Велетень-Дім...а у ньому затишок...самітника...)) 
